Декларація про вчення про «русский мир»

Ξεκινήστε

«За мир у всьому світі, за стійкість святих Божих церков і за єдність усіх Господу помолимось».

(Божественна Літургія)


Якщо Ви бажаєте підписати і підтримати цю Декларацію, перейдіть за посиланням https://forms.gle/uCBo8YVhTupjafoA6 і додайте своє ім’я.


Російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року є історичною загрозою для народу православної християнської традиції. Більш тривожним для православних віруючих є те, що вища ієрархія Російської православної церкви відмовилася визнати це вторгнення, роблячи натомість нечіткі заяви про необхідність миру у світлі «ворожих дій» в Україні, підкреслюючи братерський характер українського та російського народів у складі «Святої Русі» – при тому звинувачуючи у військових діях “підступний Захід” та скеровуючи свої громади до активної ворожнечі.

Підтримка багатьма ієрархами Московського патріархату війни президента Володимира Путіна проти України базується на православному етно-філетистському релігійному фундаменталізмі, тоталітарного за своїм характером, який називається «Русский мир». Це фальшиве вчення, яке приваблює багатьох в Православній Церкві, і яке підтримують навіть ультраправі католицькі і протестантські фундаменталісти.

В своїх промовах, президент Володимир Путін та Патріарх Московський Кирило (Гундяєв) (Московський патріархат) неодноразово розвивали ідеологію “Руського миру” протягом останніх 20 років. Вони використовували цю ідеологію, як основне виправдання вторгнення (починаючи з 2014-го року, коли Росія анексувала Крим і ініціювала опосередковану війну на Донбасі, аж до початку сьогоднішньої повномасштабної війни). 

У вченні стверджується, що існує міжнаціональна російська сфера або цивілізація, яка називається “Свята Русь”, до якої входять Росія, Україна і Білорусь (а іноді Молдова і Казахстан), а також етнічні росіяни та російськомовні люди по всьому світу. Він вважає, що цей «Русский мир» має спільний політичний центр (Москву), спільний духовний центр (Київ як «матір всієї Русі»), спільну мову (російську), спільну церкву (Російська Православна Церква, Московський патріархат), і спільний патріарх (Патріарх Московський), який працює у «симфонії» зі спільним президентом/національним лідером (Путіним) для управління цим “Русским миром”, а також для підтримки спільної духовності, моралі та культури.

Це вчення стверджує, що проти цього «Русского миру» стоїть корумпований Захід на чолі зі Сполученими Штатами та західноєвропейськими націями, які капітулювали перед «лібералізмом», «глобалізацією», «християнофобією», «гомосексуальними правами», які пропагуються в гей- парадах та «войовничому секуляризмі». Проти Заходу і тих православних, які впали в розкол (наприклад, Вселенський патріарх Варфоломій та інші помісні православні церкви, які його підтримують) стоїть Московський патріархат разом з Володимиром Путіним, які є справжніми захисниками православного вчення (з точки зору традиційної моралі, з негнучким ригористським розумінням традицій та шануванням Святої Русі).

З моменту інтронізації Патріарха Кирила у 2009 році провідні діячі Московського Патріархату, а також представники Російської Держави постійно спиралися на ці принципи, щоб зірвати богословську основу православної єдності. Принцип етнічної організації Церкви був засуджений на Константинопольському соборі 1872 року. Неправдиве вчення про етнофілетизм є основою ідеології «Русского мира». Якщо вважати такі хибні принципи дійсними, то Православна Церква перестає бути Церквою Євангелія Ісуса Христа, Апостолів, Нікейсько-Константинопольського Символу Віри, Вселенських Соборів і Отців Церкви. Єдність стає по суті неможливою.

Саме тому ми відкидаємо єресь «Русского мира» і ганебні дії Уряду Росії щодо розв’язання війни в Україні; це вчення Російської Православної Церкви є глибоко неправославним, нехристиянським. Воно йде і проти людства, яке покликане бути «виправданим… освітленим… і омитим в Ім’я Господа нашого Ісуса Христа і Духом Божим» (Обряд Хрещення). Так само, як Росія вторглася в Україну, так і Московський Патріархат Патріарха Кирила вторгся в Православну Церкву, наприклад, в Африці, спричинивши розкол і чвари, завдаючи незліченні жертви не лише для тіла, а й для душі – це ставить під загрозу спасіння вірних.

З огляду на вчення про «Русский мир», який насправді нищить та роз’єднює Церкву, ми спираємося на Євангеліє Господа нашого Ісуса Христа і Святе Передання Його Живого Тіла, на Православну Церкву, яка проголошує та сповідує наступні істини:

1. «Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси…(Івана 18:36, /переклад Огієнка/).

Ми стверджуємо, що Божественним призначенням і звершенням історії є прихід Царства Господа нашого Ісуса Христа, Царства праведності, миру і радості у Святому Дусі, Царства, засвідченого Святим Письмом у авторитетному тлумаченні, святими отцями. Це і є Царство, в якому ми беремо участь на кожній Святій Літургії: «Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків!» (Божественна Літургія). Це Царство є єдиною основою і авторитетом для православних, а також для всіх християн. Немає жодного іншого джерела одкровення, жодної основи для спільноти, суспільства, держави, закону, особистої ідентичності та вчення для Православ’я, окрім як Тіла Христа Живого, що об’явлене в Господі нашому Ісусі Христі і в Дусі Святому.

Тому ми засуджуємо і відкидаємо будь-яке вчення, яке прагне замінити Царство Боже, яке бачили пророки, проголошене і відкрите Христом, навчене апостолами, прийняте як мудрість Церквою, викладене як догма Отцями, і пережите у кожній Святій Літургії під час будь-якого правління – будь то Свята Русь, Священна Візантія чи будь-яке інше земне царство; в такому випадку для Христа не є можливим “передати Царство Богові і Отцеві” (1 Коринтян 15:24), і це заперечуює Божу силу “витирати кожну сльозу з кожного ока” (Одкровення 21:4). Ми рішуче засуджуємо будь-яку форму теології, яка заперечує, що християни є мігрантами та біженцями в цьому світі (Євреїв 13:14), тобто той факт, що «наше громадянство на небі, і саме звідти ми очікуємо Спасителя, Господа Ісуса Христа» (Филип’ян 3:20) і що християни «проживають у своїх країнах лише як прибульці. Вони у всьому беруть участь як громадяни і миряться з усім подібно до іноземців. Кожна чужина — це їхній дім, і кожен дім — чужина» (Послання до Діогнета, 5).

2. «Отож, віддайте кесареве кесареві, а Боже Богові». (Матвія 22:21).

Ми стверджуємо, що в очікуванні остаточного тріумфу Божого Царства ми визнаємо єдину та остаточну владу нашого Господа Ісуса Христа. У цей вік земні правителі забезпечують мир, щоб народ Божий жив «спокійним і впорядкованим життям, у всій побожності та святості» (Божественна Літургія). Проте немає жодної нації, держави чи порядку людського життя, які могли б висунути до нас вимоги вищі, ніж Ісус Христос, перед чиїм ім’ям «мусить схилитися кожне коліно на небі, і на землі, і під землею» (Филип’ян 2:10). 

Тому ми засуджуємо та відкидаємо, як неправославне, будь-яке вчення, яке підпорядковує Царство Боже царству цього світу, ……або іншим церковним чи світським володарям, які могли б “виправдати” і “викупити” нас. Ми рішуче відкидаємо всі форми правління, які обожнюють державу (теократію) і поглинають Церкву, позбавляючи Церкву її свободи протистояти будь-якій несправедливості. Ми також докоряємо всім тим, хто слідує поняттю “цезаро-папізму” – це замінює послух Розіп’ятому і Воскреслому Господу послухом лідеру, наділеного правлячою владою, який стверджує, що є Божим помазанцем, незалежно від того, який в нього титул: «Цезар», «Імператор», « Цар» або «Президент».

3. “Немає вже ні юдея, ні елліна, нема раба чи вільного, нема чоловіка й жінки; бо всі ви одне в Христі Ісусі». (Галатам 3:28).

Ми стверджуємо, що поділ людства на групи на основі раси, релігії, мови, етнічної приналежності чи будь-якої іншої другорядної ознаки людського існування є характеристикою цього недосконалого і гріховного світу, який, дотримуючись патристичної традиції, характеризується як «розрізнення плоті». (Св. Григорій Назіанзін, Орація 7, 23). Перевага однієї групи над іншими є характерним злом таких поділів, які цілком суперечать Євангелію, де всі єдині й рівні у Христі, усі повинні відповідати перед Ним за свої вчинки, і всі мають доступ до Його любові та прощення – не як членів певних соціальних чи етнічних груп, а як осіб, створених і народжених однаково за образом і подобою Бога (Буття 1:26).

Тому ми засуджуємо, як неправославне, та відкидаємо вчення, яке приписує божественне встановлення чи владу, особливу святість чи чистоту будь-якій окремій місцевій, національній чи етнічній ідентичності або характеризує будь-яку конкретну культуру як особливу чи божественно визначену, будь то грецька, румунська, російська , українська чи будь-яка інша.

4. «Ви чули, що було сказано: «Люби ближнього свого і ненавидь ворога свого». Але я кажу вам: Любіть ворогів своїх і моліться за тих, хто переслідує вас, щоб ви були дітьми свого Отця Небесного». (Матвія 5:43-45)

Дотримуючись заповіді нашого Господа, ми опираємося на слова святого Силуана Афонського: «Немає Благодаті Божої в людині, яка не любить своїх ворогів» – ми не можемо пізнати мир, поки не полюбимо своїх ворогів. Таким чином, розгортання війни є остаточним порушенням Христового закону любові.

Ми засуджуємо та відкидаємо будь-яке вчення, яке заохочує поділ, недовіру, ненависть та насильство між народами, релігіями, конфесіями, націями чи державами. Ми також засуджуємо та відкидаємо будь-яке вчення, яке демонізує чи заохочує до демонізації тих, кого держава чи суспільство вважає «іншими», включаючи іноземців, політичних та релігійних інакомислячих та інших стигматизованих соціальних меншин. Ми відкидаємо будь-який маніхейський і гностицький поділ, який співставляє святу православну східну культуру та її православні народи із “приниженим і аморальним Заходом». Особливо поганим є те, коли (за допомогою особливих богослужбових прохань) члени Православної Церкви культурно та духовно припідносяться над світськими «інакомислячими».

5. «Ідіть та дізнайтеся, що це означає: «Милосердя хочу, а не жертви». Бо я прийшов покликати не праведників, а грішників» (Матвія 9:13; пор. Осії 6:6 та Ісаї 1: 11-17).

Ми стверджуємо, що Христос закликає нас проявляти особисте та загальне милосердя до бідних, голодних, бездомних, біженців, мігрантів, хворих і стражденних, і шукати справедливості для переслідуваних, стражденних і нужденних. Якщо ми замість цього ми б’ємо і грабуємо, а ближнього залишаємо страждати і вмирати при дорозі (Притча про доброго самарянина, Лука 10:25-37), то ми не є в любові Христа на шляху до Царства Божого – але зробили себе ворогами Христа та Його Церкви. Ми покликані не просто молитися за мир, але активно вставати і засуджувати несправедливість, укласти мир навіть ціною нашого життя. «Блаженні миротворці, бо вони будуть синами Божими». (Матвія 5:9). Принесення жертви на Літургії з молитвами (без справжніх жертовних дій) суперечить тому, що пропонується у Христі (Матвія 5:22-26 і 1 Коринтян 11:27-32).

Ми засуджуємо та відкидаємо будь-яке пропагування духовного «заспокоєння» серед вірних і духовенства Церкви, від найвищого Патріарха до найскромніших мирян. Ми докоряємо тим, хто молиться про мир, але не може активно укласти мир через страх чи відсутність віри.

6. «Якщо ви перебуваєте в моєму слові, ви справді Мої учні; і ви пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними». (Івана 8:31-32).

Ми стверджуємо, що Ісус закликає Своїх учнів не лише знати правду, але й говорити її: «Нехай ваше слово буде «Так, Так» або «Ні, Ні»; все, що більше цього, походить від лукавого». (Матвія 5:37). Повномасштабне вторгнення другої за величиною військової держави світу в сусідню країну — це не просто «спеціальна військова операція», «події» чи «конфлікт» чи будь-який інший евфемізм, обраний для заперечення реальності ситуації. Це, швидше, насправді повномасштабне військове вторгнення, яке вже призвело до численних загиблих цивільних і військових, насильницького руйнування життя сорока чотирьох мільйонів людей, а також переміщення та вигнання більш ніж двох мільйонів людей (дані від 13 березня 2022 року). Цю правду треба сказати, якою болючою вона б не була.

Ми засуджуємо та відкидаємо будь-яке вчення чи дію, що відмовляється говорити правду, чи активно пригнічує правду щодо зла, яке вчиняється проти Євангелія Христового. Ми цілковито засуджуємо всі розмови про «братовбивчу війну», «повторення гріха Каїна, який через заздрість убив свого власного брата», якщо прямо не визнається вбивчий намір і провина однієї сторони перед іншою (Одкровення 3:15- 16).

Ми заявляємо, що істини, які ми стверджуємо, і помилки, які ми засудили та відкинули, як неправославні, засновані на Євангелії Ісуса Христа і Священному Переданні Православної християнської віри. Ми закликаємо всіх, хто приймає цю декларацію, пам’ятати про ці богословські принципи у своїх рішеннях у церковній політиці. Ми благаємо всіх, кого стосується ця заява, повернутися до «єдності Духа в узах миру» (Ефесян 4:3).

13 березня 2022 року — Неділя Православ’я


Якщо Ви бажаєте підписати і підтримати цю Декларацію, перейдіть за посиланням https://forms.gle/uCBo8YVhTupjafoA6 і додайте своє ім’я.

Список підписів оновлюється тут: https://bit.ly/3MOq0Le Щонайменше раз на день підписи будуть оновлюватися також і у повному тексті Декларації.


Підписи (станом на ранок 15 березня):

Το ιστολόγιο «πολυμερώς και πολυτρόπως» προάγει τον διάλογο και τη συζήτηση για θέματα που σχετίζονται με την Ορθόδοξη θεολογία και παράδοση, με τις άλλες χριστιανικές παραδόσεις, καθώς επίσης και με ζητήματα διαθρησκειακού διαλόγου. Οι απόψεις που εκφράζονται από τους συγγραφείς των επιμέρους άρθρων δεν εκφράζουν απαραίτητα τις θέσεις της Ακαδημίας Θεολογικών Σπουδών Βόλου.

ΜΗΝ ΤΟ ΧΑΣΕΤΕ